Перша сказала:
— Я — Спокій … На жаль, люди не вміють мене зберігати. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути!
І вогник цієї свічки згас.
Друга ледь чутно промовила:
— Я — Віра … На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому мені немає сенсу горіти далі.
Ледве вона замовкла, подув легкий вітерець і загасив свічку.
Третя свічка засмутилася:
— Я — Любов … У мене більше немає сил підтримувати свій вогник. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять навіть тих, хто їх любить найбільше — своїх близьких, — сказала вона і згасла.
Раптом до кімнати зайшов дитина і, побачивши три згаслі свічки, злякано закричав:
— Що ви робите!? Ви повинні горіти — я боюся темряви! — плакав він.
Четверта свічка промовила:
— Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити і інші три свічки. Адже я — Надія.
Нехай вогонь Надії завжди горить у вашій душі!